Микола Гоголь – Вій
Перед ним лежала красуня з розтріпаними пишними косами, з довгими, як стріли, віями. … За плотом, що відмежовував сад, починався цілий ліс бур'янів, куди, здавалося, ніхто не мав охоти заглядати, і коса розскочилась би на шматки, коли б спробувала своїм лезом доторкнутися до здерев'янілого й грубого його бадилля.