Результати пошуку слова: Коса

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ Іван Петрович – Енеїда

Posted on by / 0 Comment

Впрягла в гринджолята павичку, Сховала під кибалку мичку, Щоб не світилася коса; Взяла спідницю і шнурівку, І хліба з сіллю на тарілку, К Еолу мчалась, як оса. … Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая, Запліснявіла вся в шрамах; Сіда, ряба, беззуба, коса, Розхристана, простоволоса, І як в намисті, вся в жовнах.

БАРКА Василь – Жовтий князь

Posted on by / 0 Comment

Але їх ясність відтінена бровами і косами – в такому відсвіті, що нагадує попіл від згорілого шовку; і видаються темнішими, ніж насправді, через неприродну блідість обличчя. … Він – косар; наймався в містечку і коло залізниці: ростиння вибивати. … Згадуючи про косаря, попрямував до його садиби – не впізнати місця! 

МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник

Posted on by / 0 Comment

Пишна руса коса розсипалася по її округлих білих плечах. … Від швидкого бігу лице її розпашілося, а густа золотисто-русява коса розмаялася за плечима. … Ванда провела тремтячою рукою по розмаяних білявих косах, що проти кривавого світла смолоскипів відливали щирим золотом. … Іваник здоровою рукою погладив Стеху по косах.

Кушка

Posted on by / 0 Comment

ку́шка – іменник жіночого роду (дерев'яний кухоль, у якому косарі тримають мантачку) відмінок однина множина називний ку́шка ку́шки родовий ку́шки ку́шок давальний ку́шці ку́шкам знахідний ку́шку ку́шки орудний ку́шкою ку́шками місцевий на/у ку́шці на/у ку́шках кличний ку́шко* ку́шки*

Олесь Гончар – Циклон

Posted on by / 0 Comment

Коли б часом коса та не наскочила на камінь… … Аж у першу косовицю, коли староста вигнав збідоване хмаринське жіноцтво з косами в поле і коли ці, безмужні, вишикувавшись тужливим ключем, рушили по тім самім лану, де колись ходили комбайни з їхніми комбайнерами біля штурвалів, —

Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір

Posted on by / 0 Comment

На городах ще вилежується туман, десь бiля бондарської криницi його розкльовують пiвнi, а за пiвнями косар клепає косу, а за косарем на левадi озивається деркач, а за ним з самої дороги виходить сонце, i придорожня верба розкошує у його коронi. … – То щасти тобi доля бути гарним женцем, i косарем, i орачем, i сiячем, –

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я

Posted on by / 0 Comment

Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить. … Павине пір'я блищало й миготіло, а золотий пружок парчі на чорних косах сяв і надавав краси тонким чорним бровам та блискучим очам.

Олександр Довженко – Україна в огні

Posted on by / 0 Comment

Хай ти будеш чорна, і хвора, і понівечена ворогом, хай посивієш ти від горя і сліз і побіліє твоя коса, хай ритимеш ти шанці проти мене, і плестимеш колючі німецькі дроти проти мене, і сіятимеш для ворога хліб під нагаями, ти зостанешся для мене прекрасною, як і зараз прекрасна ти.

Косогін

Posted on by / 0 Comment

косогі́н – іменник чоловічого роду (кривошип у косарці) відмінок однина множина називний косогі́н косого́ни родовий косого́ну косого́нів давальний косого́ну, косого́нові косого́нам знахідний косогі́н косого́ни орудний косого́ном косого́нами місцевий на/у косого́ні на/у косого́нах кличний косого́не* косого́ни* [розм.]