Результати пошуку слова: Коти

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Вивернуте каміння котилося вниз по схилу. … Здавалося, щось велетенське відривається від скель, котиться вниз, б’ється об стіни… нижче й нижче, гучніше… Ніби всі скелі світу зрушилися з свого місця” зіткнулися й покотилися в якусь прірву, розбиваючись одна об одну. … Ніхто й не глянув туди, де котився воїн.

Загребельний Павло Архипович – З погляду вічності

Posted on by / 0 Comment

Лісовий інженер знався на своїй справі: він зумів вивести їх по прямій лінії просто до залізниці, яка перетинала країну вздовж, по якій уже котилися поїзди на захід, поїзди з солдатами й технікою, поїзди на фронт – єдине місце для цих втрачених людей, щоб віднайти свою справжність.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Так: пiсля теплої зливи дротом котились краплi, зупинялись, звисали, а котрi налiтали – вливались i падали на брук. … Так от – пiд балконом гризуться собаки, зрiдка плачуть коти, мов тi дiти. … Аж здивувалася стара: усiх чисто хуторян виказали, а хуторяни й справдi жили, як коти в сметанi.

ЗИМА Александр Викторович – День на роздуми

Posted on by / 0 Comment

– уподовж невидимих тепер галаганів тремтять, колисаються, біжать водограями летючі озерця, і Зойці здається, що на воду спадають то вечорові, то нічні неводи, а під ними, повен сонячного світла, котить своє повноводдя сивий Дніпро». … Я гадав, що багатії, якщо вони не обтяжені талантом, ніжаться в житті, як коти на сонечку.

Юрiй Яновський – Чотири шаблi

Posted on by / 0 Comment

Ми панiчно втечемо з фронту до Успенiвки, полки й дивiзiони тiкатимуть, як опале листя, котитимуться перед французьким вiтром. … Сонце лежало зовсiм на обрiї, нiби воно лагодилося котитися землею, як велике червоне колесо. … Довго горiли хмари вгорi, доки сонце котилося десь за землею i падало нижче й нижче.

СТРУГАЦКИЙ Аркадий Натанович – Населений острів

Posted on by / 0 Comment

Вантажівки проминули Центральний театр, тривалий час котилися вздовж смердючого Імператорського каналу, потім звернули по довгій, безлюдній о цій порі Чоботарській вулиці й почали роз’їжджати кривими провулочками якогось передмістя, де Максим ніколи ще не бував.

Борис Грінченко – Під тихими вербами

Posted on by / 0 Comment

Котилися, котилися не перестаючи, все біжачи туди, в далеку далечину, аж де небо схиляється до землі. … Віконця в маленькій хаті плакали, великі краплі сліз раз у раз котилися по їх і зникали, щоб попустити місце новим… … І буйні сльози котилися в його по обличчю…

Жюль Верн – 20 000 льє під водою

Posted on by / 0 Comment

Сильна течія, що котила хвилі з південного сходу на північний захід з швидкістю двох з половиною миль, розбивалась об коралові рифи, які подекуди виступали з води. … Шлюпка, підхоплена хвилями, що котилися до берега, дуже швидко досягла острова. … Легкий вітер підняв невеликі хвилі, що тихо котилися за «Наутілусом».

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

Ще зі шляху нам видно ярмаркове трірлище, величезну толоку, що вся захрясла возами й котить далеко над степом свій гомін… … — біжить, котиться від села до тебе доріжкою маленький клубочок з хвостиком, закрученим догори… … Котилася ясна зоря з пеба Та й упала додолу… … «Котилася зоря з неба та й упала додолу!..»