НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
– Мої сестриці кохані! … Вона бачила, що Леміщиха хвалиться нею перед гістьми, поважає її за панство, за красу, за розум й просвіту, навіть ладна їй служити й годити, як коханій жінці свого сина. … – Розказуйте, мої кохані, де хто бував, що чував! … А де ж оце подівались наші милі, наші кохані сестрички?