Skip to content Ну і знову бої, вже з білими, на Алмазній, Дебальцевій (де я народився)… І от занесли сніги дорогу, «чавунку»… І поїхали ми на паровозі очистити од снігу «чавунку»… І заспівав п’яний кочегар: «Смело, товарищи, в ногу…» I заплакав я, відчувши гостро й глибоко, що довго, довго я не буду з своїми, буду проти своїх. …поїзд, що йшов колією обіч дороги, і як Кетрін, сидячи за кермом, почала помалу, вагон за вагоном, випереджати його, і ось уже вони побачили тендер, потім машиніста з кочегаром у паровозній будці й, нарешті, перед паровоза, коли це раптом дорога круто повернула ліворуч і Кетрін скинула швидкість, а поїзд зник у тунелі. 