Skip to content Місяць у небі зменшився, підбився вгору і лив на село, дерева, на поля, котрі звідсіля проглядалися, на дорогу срібним молоком, отож здалося дякові, що все навдокіл присипав легкий сніговий пил, хоч було тепер літо, а може, цей пил насипався від крижаного пономаревого голосу. Мод, як і Едіт, любила похлюпатись, мов дитина, у воді, посміятись, погаласувати у ванній кімнаті, де так гучно й дивно відлунювали голоси, постояти в клубах пари під душем,- вода ставала дедалі холоднішою, холоднішою, майже крижаною, а мала Едіт хихотіла, так ніби її лоскотали. 