Результати пошуку слова: Крук

Осип Назарук – Роксоляна

Posted on by / 0 Comment

А як привезуть, тоді побачиш під своїм порогом найбагатших скупиндряг, які всякими способами добиватимуться твоєї ласки, чи радше скарбів султана… Як чорні круки, ждатимуть уперто на добичу й не буде такої погані, на яку вони не пішли б, аби тільки дістати щось зі скарбів Бегадіра-Шаха!

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

А ніч, як чорний крук, кружляла над ними. … Але ж він зробив – витесав з мармуру й гріб, у який Христа було покладено, щоб його не клювали круки і щоб він воскрес… І витесав потім, і викував, і вимурував усі хрести й всякі споруди – цей тесля, цей каменяр, цей робітник, робучий людський геній.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Роксолана

Posted on by / 0 Comment

Так і бачив Гасан, як утікають навіть ці найвідчайдушніші, зачувши страшну ходу орди, поперед якої летять хмари птаства, круки висять у тій стороні, звідки вона насувається, ночами тривожні згуки дрижать у повітрі, і земля струшується від страху.

ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло Архипович – Диво

Posted on by / 0 Comment

–  Старий,- розмахував він короткими м'язистими Круками,- якщо хочеш, то все справжнє ще не написане і невідомо, ч;і буде й написане будь-коли. … вигукнув чорний.- І знищено буде все, що противиться… Як той чорний крук, визирав у темряві, де лежали Родимові боги.

ТОЛКІН Джон Роналд Руел – Дві Вежі – Володар Перснів-2

Posted on by / 0 Comment

–  Для Саруманових круків десь п’ятнадцять ліг – п’ять від Хельмового Яру до бродів, а звідти до Ізенгарда – десять. … Але тому, хто зробив перший крок, треба подолати веєь шлях до кінця… Звечоріло; небо над рівнинами було ще багряне, ніби розтоплене, по небові носилися зграї круків-стерв’ятників.

ПРУС Болеслав – Фараон

Posted on by / 0 Comment

Волосся твоє чорніше за пір’я крука, очі лагідніші від очей лані, що тужить за своїм козеням. … У цього подорожнього, чоловіка років сорока, було буйне волосся й борода, чорні, мов крукове крило, задумливі очі й надзвичайно благородне обличчя, на якому, здавалося, ніколи не відбивались гнів чи тривога.