Любко Дереш – Намір!
Здавалося, виспався так, що снам уже не було куди лізти, тож вони випхали мене на поверхню. … Куди б тоді я подався? … Я нарешті допер, куди поділися книги з полиць. … Вийшовши на пам’ять планети, можна знизійти не просто у пам’ять довільної людини, а у пам’ять будь-якої живої істоти, що могла коли-небудь торкатись Землі.