ФУКУНАГА Такехіко – Острів Смерті
Мати щось шила, а я прислухався, як тихо, тихіше, ніж зараз, спадали з неба лапаті сніжинки, як час від часу купки снігу зривалися з дерев і гупали на землю, в кабиці тлів жар, і мати підкидала хмизу, й він тріщав, наганяючи на мене журбу. … А тим часом я вийняла з валізи пляшечку з таблетками й розділила їх на дві купки.