Результати пошуку слова: Кінчик
Володимир Винниченко – Сонячна машина
І, крутнувши держальце з чорним кінчиком, надушивши по черзі на два гудзики, пан президент кладе руки на поруччя фотеля й наставляє на графа сідласте чоло. … І хочеться їм хоч кінчиком пальців доторкнутись до святині, стати перед нею навколішки й зашепотіти щось давнє-давнє, забуте, дитяче, побожне, нерозумне, але певне певне!
МІЛН Алан Александр – Вінні-Пух та його друзі
Він спинався на кінчики пальців, випростувався як тільки міг і заодно співав так: Тара-тара-тара-ра! … Та ось зненацька Пух утретє завмер на місці й облизав кінчик свого носа – йому раптом зробилося нестерпно гаряче – перед ними були сліди ЧОТИРЬОХ БАБАЇВ! … Тоді двічі почухав кінчик носа і звівся на рівні ноги.
Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
— вона перестає говорити на хвилинку, бо обережно набірає в цю мить кінчиком квачика фарби: — … — злегка підіймає вона кінчики губ, тим показуючи немов би посмішку. … Коли сірник розгорається, я освітлюю Андрійка так, що все його личко здається мені дуже подібним до Дмитрового, навіть ніс не качиний, а круглий, припухлий на кінчику.
ЧОРНОГУЗ Олег – Претенденти на папаху
– Євмен зачудовано дивився на Сідалковського, котрий знову взявся трьома пальцями лівої руки за кінчик свого язика і почав зубною щіточкою, ніби мініатюрним смичком від скрипки, натирати його. … Панчішка кінчиками рожевих ніздрів уловив запах перепаленого бензину- і одразу з рожевого став синій, як пізній баклажан.
ЛЕМ Станіслав – Соляріс
Але її тіло було спокійне, й не дуже холодне, я ще відчував у кінчиках пальців м’який дотик. … Я лежав горілиць; коли Гері підводила обличчя, я міг зазирнути в її маленькі, просвітлені сонцем ніздрі, які завжди були барометром її настрою: кінчиками пальців я обвів мочки її вух, порожевілих від моїх поцілунків.
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
Тоді Великін поставив свою ногу на стілець, відміряв маленький гострий кінчик сідала, – … Простягши ноги й опустивши руки вздовж тіла, Андрій сидів на кінчику стільця і в душі був радий, що так обійшлося на цей раз. … Він сидів знову на кінчику стільця. … Одначе альбінос побачив кінчик рушника, й висмикнув його, й розчепірив перед очима.