Результати пошуку слова: Ладно
ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється
Росла тота дiвочка в мене, ховай боже, тихо та ладно. … Шанував я її – нi роботи тяжкої, нi слова поганого… Шити навчилася, не знаю, де i коли, так ладно, що чудо. … сто збиткуєся над нами, а тисяча обдирає нас по праву, так що й не можна сказати, щоби збиткувався; i чемно, i ладно з вами: на тобi, що тобi належиться, –