ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
– Але мені ти потрібний, Лазарю. … сказав Лазар. … Лазар несміливо простяг велетенську руку і поклав на язика кілька кристалів. … він раптом підморгнув Лазарю, – … Але Лазар дивився на Прохора так само суворо. … На ті слова похитав головою Лазар, і вже зовсім не міг витримати навісного погляду Прохор.