Василь ШЕВЧУК – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Повипрягали коней, пустили .пастися на лісовій галявині, якою кралася вузенька річечка, поросла густо лапатим зіллям, вербою, вільхою.
МИРНИЙ Панас – Казка про Правду та Кривду Posted on by / 0 Comment Правда ліпить метеликів цвітних, бджілок та комашок всяких, а Кривда – пташок-польоту-шок, звірів-гризунів, зайчиків-лапанчиків, бобрів-стрибунів, кротів-вертунів.
ПАЛЕОКОНТАКТ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Іван Мозговий Posted on by / 0 Comment При цьому монстр мав гармонійні пропорції, потужну шию, пащу, повну зубів, червонуватий колір очей, шкіру, покриту тісно прилеглою лускою, пальці на лапах, що злилися в плавальні перетинки; з його ніздрів виходили струмені пари.
Улас Самчук – Марія Posted on by / 0 Comment …кораловий чагарник і стоїть непорушне, зачаровано, залитий мідяним зором неба, тоді старий Сірко вилазить зі своєї нори, волоче за собою кострубату тінь, протикаючи м’якими лапами сніговий цільник, виходить на край коралового гаю і тут, увіткнувши пащеку у місяць, заходиться довгим і пронизливим воєм.
Френсіс Фіцджеральд – Великий Гетсбі Posted on by / 0 Comment Ми мчали в напрямку Асторії зі швидкістю п'ятдесят миль на годину, аж доки побачили попереду знайоме синє авто, що неквапно їхало між павучими лапами ферм наземної залізниці.
Михайло СТЕЛЬМАХ – Щедрий вечір Posted on by / 0 Comment Я кулаком даю йому "бокса", вiн вiдповiдає головою i лапами, i ми одразу обоє опиняємось у кучугурi: сторож – зверху, господар – знизу; вiд цього Рябко має бiльше радостi, анiж я: вiн, жируючи, повискує, крутить хвостом…
Галина Тарасюк – МИТАР ПЕЧЕР ГОСПОДНІХ Posted on by / 0 Comment Зголоднілим варягам не чекалося ранку, і тріщали під їх ведмежими лапами діжки з медами та солониною, тріщали кості сумирних і поважних мужів і мудрих волхвів, волали заступництва у богів невинні отроковиці.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Раптом серце Чіпки впало, він зрозумів скажений гін чужого коня — за ним, майже не торкаючись лапами землі, стелилися три степових вовки.
САВЧЕНКО Володимир Іванович – Чорні зорі Posted on by / 0 Comment Микола підійшов до вікна, за яким ледь синів світанок; у повітрі, вітаючи зиму, кружляли легенькі лапаті сніжинки.
