Результати пошуку слова: Ласт

Ми перші ластівки тут. … Розправивши свої плавці, довгі і гострі, схожі на крила ластівки, вони проносилися з сухим шерхотом над валами і знозу ховалися в чистій блакиті океанських вод. … Розкривши свій твердий крючкуватий дзьоб, коричневий і немов полакований, вона з усіх сил загрібала ластами, але нічого не могла зробити.

Але зазирнути йому не вдавалося, бо кожного разу двері закривалися перед самісіньким його носом, і він, поправляючи окуляри, знову йшов у свій куток, нашіптуючи щось про себе і нервово потираючи свої маленькі сухі, покриті ластів'ячим ряботинням ручки. … Ну, тоді я звелю засідлати Ластівку.

Машинка друкарська була стара, та й «машиніст», мабуть, трапився недосвідчений, бо літери вистрибували то вверх, то вниз і сиділи на учнівських лінійках, як ластівки на телефонних дротах; а все ж око звикало до ластівок, згрібало їх докупи: було там написано, що головне тепер не впадати в розпач.

ластівне́ві – множинний іменник (рід рослин) відмінок однина множина називний ластівне́ві родовий ластівне́вих давальний ластівне́вим знахідний ластівне́ві орудний ластівне́вими місцевий на/у ластівне́вих кличний ластівне́ві*

— бліде худорляве обличчя, покраплене кількома зернинами ластовиння, сміялось по-дитячи щедро і ясно. … Привіз ластику на сачок, — … — витираючи піт з рудого обличчя, усіяного великими коноплинами ластовиння, старий Созоненко подав дівчині ржаву руку. … Ластівкою пурхнула від нього Югина і, як в гніздо, легко влетіла в дівоче коло.

12 жовтня 1944 року в Майданських лісах між Сколем та селом Ластівки перебував курінь УПА Євгена, який після вишколу на полонинах Букового Берда під командуванням Рена перейшов фронт у лісах на схід від Тухлі. … Трохи далі на дорозі стояв сотенний Ластівка. … Біля Ліщави Долішньої загинув Ластівка і майже половина його сотні.

сказала Пилипівна, і хлопчик почав писати далі: «А хочу вас бачити, бо завжди рада вам, а ще маю для вас вісті: оті мої ластівки, яким ви поначіплювали кільця, цього року прилетіли рано-рано, а гнізда під моєю черепицею не хочуть вити, летять до сусідів… – … Що вона цим ластівкам, коли самі уміють дбати про себе?

Видко, що «Ластівка». … Прадід примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра — риба ловитиметься, коли із степу — добре на бджоли, коли з низу — буде врожай; а побачивши першу ластівку, треба було кинути на неї жменю землі — « … на тобі, ластівко, на гніздо!», … Рибалки тоді кинулися до шаланд, посунули до моря «Ластівку» —

Ластівка”! … Ластівка”!.. … “Ластівка”!.. … Ластівка”!.. … Але артилерії було вже не до “Ластівки”. … Я “Ластівка”! … “Ластівка”!.. … Я “Ластівка”!.. … “Ластівка”!.. … Де ти, красуне, ластівко моя?

ми виїхали на асфальтове шосе (це за три кiлометри вiд села), I одразу, наче завелась од стартера, задзвенiла пiсня: Знов зозулi чути голос в лiсi, Ластiвки гнiздечко звили в стрiсi, А вiвчар жене отару плаєм, Тьохнув пiсню соловей за гаєм. … Продавщиця взяла з полицi ласти i маску з трубкою, подала Бурмиловi.