КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда
Тоді призиває князь мене та Ласуна, та Гладкого, та ще Лободу. … Дивлюсь, аж Ласун уже тут: ходить, заклавши руки за пояс, тільки вильотами помахує; з старшими вже запанібрата, а мене буцім і не бачить: тільки погладив уса та бровою моргнув, подивившись на мене зубоча. … А мене зносять такі думки: “Викажу їм Ласуна!