Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
Я стовбичив, ціпенів перед красою, що, колись намальована, сотворена на левкасі, живе дотепер у чистоті, в усміхненості простого жіночого обличчя, осяяного радістю, — … лише треба зірватися з ложа, схопити пензель і вдарити ним по левкасі. … Оддалік на краю левади горбилася конвульсійне потовчена й поржавіла купа залізної покрівлі.