Skip to content Мiж деревами, в наметах рудого листу, щось пахло непевно, осiннє небо нудьгувало понад бульваром, i все те – сiре, слизьке, убоге – ворони вкрили сiткою крил, засiяли грубим, скрипучим криком. …
Вiн знайшов би новi слова, не тi, що листям осiннiм шелестiли попiд ногами, а повнi, багатi й дзвiнкi. 