Результати пошуку слова: Личко
Тарас Григорович Шевченко – КОБЗАР
Не китайкою покрились Козацькії очі, Не вимили біле личко Слізоньки дівочі: Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з’їли, – … А без долі біле личко – Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі. … Умивай же біле личко Дрібними сльозами, Бо вернулись москалики Іншими шляхами.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа
Вона прибільшила свою ласку: вдвоє ласкавіше її рука гладила синову головку, вдвоє пильніше дивилась вона на його запалене, червоне личко. … Увесь він був білий, і убір на йому білий, і личко біле, і волос ясний, кучерявий, та ніби аж вився по плечах. … Тоді мої очі цілий вік спочивали б на твоєму личкові.
Анджей Сапковський – Останнє бажання
Створіння, приклеєне до спини дельфіна, повертало за ним маленьке личко з виразом непередаваного смутку, повне чару, через який пісня все ще лунала, хоч маленькі бліді вустонька були затиснуті і не видобувався з-за них навіть найслабший звук. … Бліде личко не здригнулося, антрацитові очі не змінили виразу.
ШКЛЯР Василь – Залишенець
його маленьке личко було надуте, мов у того хом’ячка, що за кожною щокою приховав по жмені пшениці. … Вона злегка торкалася дитячого тільця, роздивлялася пучками пальців личко, вушка, вже довгенького шовковистого чубчика, роздивлялася й бачила все, що хотіла, бо Євдося не була такою сліпою, як те видавалося збоку.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля
Брови, і без того чорні, покрасили чимсь, а бліде личко притрусили, наче борошном, білим чимсь. … Личко її було веселе, очі грали. … недалеко від його, всього за кущем, стоїть Мотря, від прудкого бігу зітхання її сперлося, груди ходором ходили, бліде личко покрилося тонкою краскою, а очі так грали-горіли.
Григір ТЮТЮННИК – Вир
Сухеньке личко, заросле сивою борідкою, робило його схожим на продавця ікон. … Побачивши її, дівчинка закричала ще дужче і сховала своє заплакане личко у рясних складках бабусиного плаття. … Молодесенька машиністка із занепокоєним личком бігала по коридору і зазирала то в ті, то в інші двері, шукаючи якогось капітана Профатілова.
ВОВЧОК Марко – Три долi
таким голосом, що й найсмiлiше у свiтi стихне… Пiсля того ще довго у Катрi личко горить i слiзки викочуються з очиць… Хороша була та Катря. … розчiсувала й плела вона свої коси довгi; рум'янець густий спахував на личку, а личко було блiде. … Її очi засяяли; личко спалахнуло рум'янцем, i каже менi: –