КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
А він собі і дарма: потряс патлами та за ложку і став локшину доїдати, буцім тільки копійку дав. … а рукою поводить по лобові, неначе каже: «Не бійсь, ось бач, що червона скиндячка!» Ну, як там було, пообідали гарненько і наговорились. … Ми собі ловці, удалії молодці. … От лов-цям-молодцям того і треба.