Результати пошуку слова: Луки

Луки́нин – прикметник відмінок однина множина чол.

Луки́на – іменник жіночого роду, істота відмінок однина множина називний Луки́на Луки́ни родовий Луки́ни Луки́н давальний Луки́ні Луки́нам знахідний Луки́ну Луки́н орудний Луки́ною Луки́нами місцевий на/у Луки́ні на/у Луки́нах кличний Луки́но Луки́ни

Луки 4. Вiд Луки 2 1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Вiд Луки 4 1 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив. Вiд Луки 5 1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського.

Луки́ – множинний іменник (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Луки́ родовий Лук давальний Лука́м знахідний Луки́ орудний Лука́ми місцевий на/у Лука́х кличний Луки́

Луки́щина – іменник жіночого роду (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Луки́щина родовий Луки́щини давальний Луки́щині знахідний Луки́щину орудний Луки́щиною місцевий на/у Луки́щині кличний Луки́щино*

З перших днів перебування в селі Прибережні Луки, на річці Оленяче Око, ніщо так не врізалося хлопцеві в пам’ять, як цей шматочок хліба з ведмежим смальцем, що дала йому названа тітка Кругла Хмара. Уже майже засинаючи, хлопець помітив, що вони повертаються тією самою стежкою, якою він ішов сюди, назад на Прибережні Луки.

От вона й запалила свiчу на столi, стоїть бiля вiкна, дивиться на нiчний Київ, на темну Гору, стiну, зорi, що тлiють вгорi й срiбним пилком одбиваються на плесi Днiпра, дивиться на далекi сiрi луки й береги. Але ж любо все це менi – i город Київ, i Днiпро, i оцi луки…

Iшло лiто, курiли сiновали, думали пiдстриженi луки. Це не вiд Луки, а вiд повстання. Одiбрали в мене лiс, i луки, i землю. Пам’ятаю, ми приїхали на луки вночi. Потяг рушив, i знову бiжать поля, луки й обрiї. Передчуття зустрiчi з Чаргаром пiсля довгої розлуки примушувало моє серце то стискатись, то прискорено битись.