Результати пошуку слова: Луна-Парк

ЩЕРБАНЕНКО Джорджо – Шість днів на роздуми

Posted on by / 0 Comment

Вілкінси мали велику віллу, єдиною окрасою якої був парк у Мюррей Фет – досить сірої околиці за шість кілометрів від Бостона. … Хай це лунає абсурдно, але щоб викрити щось, треба допустити, аби воно сталося. … –  Так, але вони бігають по парку, – … «Моя непіддатлива дамуля!» В його словах лунала іронія і ненависть.

УЕЛЛС Герберт – У безодні

Posted on by / 0 Comment

–  Щось парко тут, у лісі, – … почав він, і голос його тепер лунав уже не сковано, як в обшарпаного волоцюги, а легко й невимушено, як в освіченої людини, – … Щоб у траншеї не впав котрийсь перехожий, їх обнесли тимчасовим парканом з невеликими дверима для робітників.

ІЛЬФ Ілля Арнольдович – Дванадцять стільців

Posted on by / 0 Comment

 … нахід… Бабусі, пригнувшись і не оглядаючись на гучномовець, що стояв у кутку на митому паркеті, їли далі, сподіваючись, що їх мине чаша сія. … З трибуни лунали привітання. … Лунали короткі вигуки. … У залі лунав скрипучий голос, дарований від природи самим тільки аукціоністам, круп’є і склярам.

ВДОВИЧЕНКО Галина – Пів’яблука

Posted on by / 0 Comment

Звичайний дачний паркан-сiтка сховався за густим живоплотом, а кущi бузку та жасмину розрослися у спражнiсiнькi хащi, обчiмхати якi нi в кого не пiднiмалася рука. … Проте гучно лунала iнструментальна музика, а свiтловi променi малювали у повiтрi знак безкiнечностi. … Голос її чоловiка лунав з вiдчиненого внизу вiкна.

БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови

Posted on by / 0 Comment

тоді вздовж ешелону лунали постріли. … Але в цей час гримнув постріл (за лунами не розібрав, з якого боку), і щось хуркнуло крилами, майнуло і сіло на суху осику. … Невдалий Пінкертон хекнув, мелькнувши ногами в повітрі, полетів у темряву, з хряском ударився об паркан і звалився десь у сніг.

СКОРИН Игорь – Хлопці з карного розшуку

Posted on by / 0 Comment

Біля будинку стояли сани, до паркана була прив’язана низькоросла гніда лошичка, яка спроквола шурхотіла вівсом у торбі. … Вона лунала близько, майже поруч. … Луна розметала по скелях грім рушниць, немовби розколюючи ущелину.

Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля

Posted on by / 0 Comment

Там, у Соборі тихо тріскотять свічки, пахтить вільгостю стін, під банею високо вгорі лунає монотонний голос дячка. … А попід зогнилими парканами випинаються вже стебелинки травиці, подібні до гілок сосни. … Мене їм не видко: я стою в тіні дерев, спершись на паркан палісадника.