Результати пошуку слова: Лучка

лучо́к1 – іменник чоловічого роду (лук) відмінок однина множина називний лучо́к лучки́ родовий лучка́ лучкі́в давальний лучку́, лучко́ві лучка́м знахідний лучо́к лучки́ орудний лучко́м лучка́ми місцевий на/у лучку́, лучко́ві на/у лучка́х кличний лучку́* лучки́*

Лучки́1 – множинний іменник (населений пункт в Україні) відмінок однина множина називний Лучки́ родовий Лучо́к давальний Лучка́м знахідний Лучки́ орудний Лучка́ми місцевий на/у Лучка́х кличний Лучки́

Коли це стоїть яблуня, вся вкрита наливними яблучками. А малий королевич тим часом у дворі бавиться: стріляє із срібного лучка, золотою стрілкою.

Один снаряд вибухнув перед селом на Трушовому полі, другий в самій середині села в саду Лося розніс на тріски заготовлені бруси для будівництва стодоли, а третій просвистів над хатами і впав на полі на Лучках за селом, але не вибухнув.

Щось вигукнула пронизливо й змахнула руками… Попик дивився туди далі, на вулиці й майдани: там грали музики, витинаючи лучками, гупали бубни, а юрба, жінки й чоловіки по половині, безперервно гуцала.

Прізвища на -ин (-анин, -янин), які походять від назв осіб за етнічною належністю або місцем проживання, в орудному відмінку однини набувають закінчення – ом: Воло́шином, Лучка́нином, Ру́ сином, Ту́ рчином, Туря́нином і т.