ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут
Прийми ж за своє чесне діло подяку вітця, котрого вся любов і вся надія в тій одній дитині. … Невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити? … Бо навіть остання її підпора – непохитна віра в свій пророчий сон, в благословення матері і в своє любовне щастя з Максимом, –