БАРКА Василь – Жовтий князь
що зароблю, додому вишлю: прикупити харчів; бо кінець на возії – кинуть через полудрабок, коли людина тіпається». … Як з ланцюга, виривається він з того заморочення… Недалеко від сірчано-жовтих дверей райвиконкомівського будинку, в западині мертва людина лежить; обличчя не видно, бо дощова вода, набравшись високо, закрила.