БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
– В тім то й суть, що підла людська природа ніколи не була послідовною. … І вже в ній пропала людська душа. … Вже людська голова нічого взагалі не варта. … Загриміли засови, затріщали двері – велика людська лава бурхнула з тюрми надвір. … Людська душа боялась лишитись самотньою в хвилини проблиску погасаючої волі.