Володимир Винниченко – Сонячна машина
Вона стоїть щовечора, чесно вибравши найколючіші камінці, але це не діє ніяк; ще поки стоїть, то добре, а як устане, розітре колі на, ляже спати, так усе з самого початку. … Хто знає, може, на твоє чоло вперше ляже корона Землі. … Я не піду звідси, поки з’їси Я ляжу тут на підлозі й не рушусь, поки ти з’їси.