Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Горе мені з отією матушкою Лікерією! … — Які ж у вас є ліки? … — Ліки? … — Ну, гаразд; а чи є в тебе такий лік, щоб од усякої хворости дитині поміг? … і він подав їй грудочку чарівного ліку. … і я в нього купила семибратньої крови для нашого Марочка: Бог його знає, а може що й трапиться коли, то в нас і лік буде.