Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
любується Варчук, позіхає і ліниво хрестить рот. … ліниво думала, скліплюючи повіки… — … Дощ ліниво зашарудів по розбухлій землі, і здавалося, що хтось притаївся за деревами, невидимий і могутній, як поступ самої весни. … Втомлені чужинці довго хлюпалися біля річки, потім піднялися і, ліниво розмовляючи, пішли понад берегом.