Результати пошуку слова: Ліс
Семен Скляренко – Святослав
Все в Преславі робиться, як у Візантії, кесар хоче бути схожим на візантійського імператора, його оточують боляри, кметі, топархи, він щедро роздає їм землі, ліси, париків* (* … Перед ними тягся довгий шлях, степове бездоріжжя, дні й ночі серед снігів, у лісових хащах і просто на мерзлій землі, під небом.
ШЕЛКОВЕНКО Олександра – Збірка
– В Університеті лісової промисловості, – … Перед ним розкинув віти смерековий ліс. … Вона поїхала з професором, щоб у тиші лісовій, серед священних Українських Карпат, закінчити свою кандидатську – “ … За вікнами височів непролазний ліс. … Але 50 років тому… ні, 58… підводить стара пам’ять… вона вийшла з лісу, припинила боротьбу.
РУДЕНКО Микола – Ковчег Всесвіту
А може, це сталося через те, що ми як нація сформувалися серед несходимих лісів?.. … За їхніми спинами, на заході, оповитий серпанком ранкового туману, синів прибережний ліс. … Підлога вкрита синтетичним килимом, що нагадував осінню лісову травицю. … Вони піднялися під штучне небо, заглибилися в лісопарк.
Тарас Григорович Шевченко – Музика. Повість.
Цікаво, що візник наш цілу дорогу від П[рилуки] до І[ванківців] та підчас розмови моєї з селянином усе мовчав і, тілько побачивши з-за темної смуги лісу криту білою бляхою баню, промовив: “Оце вам і С[окиринці]”, … на немале моє диво, не анґлійській і не французький сад, а просто в натуральний дубовий ліс чи діброву.
МАСЛЯК Петро – День Незалежності
Машина повернула до села і проїхавши ним, попрямувала до лісу, де бовваніла велика будова, звіддаля схожа на собор. … – Тут декілька гектарів території з лісом і ставком. … Наступного тижня Андрій стріляв з високого помосту, спорудженого на могутньому дубі у лісі. … Скажу, що з’їв у лісі якусь шипшину або глід.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – Ціпов’яз
Страви не варили, багаття не розкладали, бо лісу не було поблизу. … так і так, поля в нас обмаль, випасу нема, без лісу бідуємо… Якщо не хочеш, щоб ми погинули, дай нам землі… Ми не хочемо нічиєї кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо що до копійки… Рятуй, бо гинемо… А там – най хоч голову мені стинають!
БОБРОВНИКОВ А. – Повість про нещасних марсіян
Розділ І, У ЯКОМУ СХОДИТЬ ЗОРЯ Гори на протилежному березі були порослі лісом. … Але думки ліниво розповзались, немов червоні лісові блощиці, коли зірвати кору з їхнього сховища на старому, порослому мохом пеньку. … Дивлячись на темні, порослі лісом гори, він намагався не думати про завтрашню зустріч.