Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня
Співучий колос дитячими ручками горнеться до неї, пазухи шукає, пахучою росою обдає босі ноги… «Невже це все буде?» Раптом здригнулась молодиця: неначе на шматку чорної хмари побачила свої покалічені молоді літа… Висхлий степ. … горбатою, тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.