Результати пошуку слова: Мара
ШЕВЧУК Валерий Александрович – Срібне молоко
– А яка ж мара вилазила у вікно? … – Яка мара, скажу, – … І скажу по совісті, панотче: якась мара таки лазить, і мені здається, що саме пан дяк ту мару і сполошив, бо чого б то йому тікати через вікно, коли я його в хаті таки застав? … Отож мара у вікно й перлася. … Отож мара лазить, але поки що мені її до рук вхопити ніяк не дається.
ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос
Корват розгублено згадує останні дні перед від’їздом Джипсі, клятви і обіцянки, марафонські нічні бесіди, безугавну деталізацію майбутнього весілля… Наречена. … Зрада!… Мара над пірамідами Сихему. … Марана»; він зрозумів, якій саме богині його збираються закласти у жертву. … «Демонічний звір слугує Марані!» –
МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні
Темна мара встала в Чілчиній думці, як страшидло яке, холодне, непривітне… Говори, дивись, – … вона мені, наче мара, з-за бур’янів приви-джувться!! … Стал бы я твоим казлиным атродьем свае благородное лицо марать!! – … Перед ним, як мара та, стояла розпатлана жінка – і живцем нагадувала йому про людську неправду… –
Борис Грінченко – Під тихими вербами
А ще мана, що манить людей, аби зблукалися, та мара — голову їм заморочує, та манія дратує їм, та моровиця — така, як корова або як кінь, да тільки самі кістки, без шкури… … — А мара його знає! … Усе однаково: мара вже не приходить, на душі смуток, але й упокій… … Ходив, як мара, блідий, з божевільними, неспокійними блискучими очима.