Skip to content
П е р ш е Нас матуся положила i м’якенько постелила, бо на рiння, на камiння настелила баговиння, i лататтям повкривала, i тихенько заспiвала: “Люлi-люлi-люлята, заснiть, мої малята!” Д р у г е Чого ж ти тут шугаєш? …
М а в к а Менi здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то – матуся.