Skip to content
Брови лежали низько й рiвно над карими ясними, чималими очима. …
Брови були високi й на кiнчиках дуже тоненькi, як шнурочки. …
В неї брови були товстi, очi великi. …
Брови чорнiли, як шнурочки. …
– Якi тонкi брови, який рiвний, тоненький носик. …
Якi в неї брови, якi губи! …
– А в твоєї Марти брови, як у молодицi, очi, як сливи.
— перебила Іваниха Дубиха, морщачи строго брови, що не любила підхлібства[11] ні в честь своєї особи, ні свого маєтку, бо була скромна, побожна і корилася, як, може, ніхто навіть з убогих в селі, господу богу, не забуваючи про нього та храм його святий. …
Вона виховзується з-під його руки і знов підсуває брови вгору.
Патер примітив, що за кожним його словом в Єремії насуплюються густі брови, а очі стають сердиті та розгорюються, як у вовченяти, і він замовк. …
Він повернув голову, повів очима, глянув на Гризельду, і в його здорових очах блиснули іскри, чорні брови неначе звело докупи і між бровами майнув зморшок, цупкий, твердий і гострий.
Стиха освічений збоку, обквітчаний зеленим листом троянди, сидів тут неначе предок його, козак Середа: той був волос розкішний, густий, кучерявий; той вус чорний, те ж лице з рум’янцем, ті брови рівні, блискучі, густі; той козак Середа, та не той! …
– Брови твої, серце доню, брови чорні!
