Результати пошуку слова: Матір

Живу один лиш з матір’ю своєю. Не тим, щоб була, може, краще або багатше одіта від других видніших дам міста, а радше тому, що уходила за взірцеву матір, походила, як казали, з «доброго дому» і визначалась великою чеснотою й добротою серця. Сьогодні мав я з своєю матір’ю гострішу дискусію.

Купив Остап хату, та, не довго думавши, й шле старостів до Мотрі Жуківни – бідної, некрасивої дівчини, уже таки й літньої, що жила в сусідах, удвох з старою матір’ю. – Та вже ж ви тут з матір’ю то сим, то тим боком настягаєтесь на зиму… А я, коли що, то там і зазимую. Мотря з старою матір’ю зостались самі собі на хазяйстві.

горбатою, тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка. І пахне терпкою матіркою, що іще на корені, живою, повіває духом вогкої сорочки трудівника. Дмитро, примруживши очі, з ледь помітною усмішкою подивився на матір, прикусив потрісканий вигнутий пружок нижньої губи.

Він був схожий з виду на матір.  Сини з матір‘ю пішли в хату, а батько все сидів на ослоні та майстрував.  Карпо тим часом прийшов додому й застав уже батька й матір дома.  – Чого це ти, Мотре, кричиш на матір? Вона мене зовсім не має за матір. Ти-бо Мотре, повинна таки поважати матір, бо мати старша в хаті, –

матіркува́в матіркува́ли жін. матіркува́ла сер. матіркува́ло Активний дієприкметник Пасивний дієприкметник Безособова форма Дієприслівник матіркува́вши

Одно турбувало князя Ярополка: минав місяць за місяцем, Ярополк, думаючи про майбутнє, хотів мати сина царської крові, але Юлія не признавалась, не говорила, що збирається стати матір‘ю. Володимир пам’ятав кожне слово, сказане про неї, і полюбив її, матір свою, яку ніколи в житті не бачив.

Пекла, яким батько лякав усіх довкола, Настася не боялася, щойно стала розуміти слова дорослих людей, бо ж бачила те пекло щодня, жила в ньому разом із своєю нещасною матір’ю. Треба порадитися з матір’ю султана валіде Хафсою, всемогутньою повелителькою падишахового гарему.

Чорнобривого придбала… Мабуть, сама вчила…” Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили, Як ту матір, що вам на сміх Сина породила. Чом матір не вбили, Ту прокляту католичку, Що вас породила?.. Подивись тепер на матір, На свою Вкраїну, Що, колишучи, співала Про свою недолю, Що, співаючи, ридала, Виглядала волю.

Я з її матір‘ю, Мариною, приятелювала. Повернувшись додому, Юрко запитав матір: – Перебираючи засмічену гречку, Леся незадоволено поглянула на матір і сказала: – І обов’язково розпитай матір про план підземелля. Років два тому на цьому катері Юрко разом з татком та матір‘ю їздили в Київ.