Осип Назарук – Роксоляна

Пішов шукати за Настунею і привітатися з її матір’ю. Рівночасно думала над тим, що сталося з її батьком і матір’ю, з її подругами, з її весіллєм… Мала вражіннє, що воно розбилося, як скло. Але навіть пустиня виглядала на килимі м’ягка, мов матірна пісня. Він з ненависті до христової віри ножем ударив Божу Матір в обличчя.

Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»

Батько, побачивши, що дитина напрочуд біла вдалася, накинувся на нещасливу матір з лайкою, погрозою і бійкою за зраду. Перед хвилею бився з старою матір’ю хорої своєї жінки, що витрутила його з шатра Маври. Покинена й матір’ю? Плачучи вголос, мов мала дитина, кликала то матір, то батька напереміну.

Біблія – Старий заповіт

24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 60 І вони поблагословили Ревеку й сказали до неї: Ти наша сестра, будь матір‘ю для тисячі десятків тисяч, і нехай нащадки твої внаслідують брами твоїх ворогів. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Навіжена

Маруся сіла проти матері за столом і налила собі стакан чаю, їй вже не хотілось чаю, але в неї була думка побалакати за Ломицького з ким-небудь, і більше од усього з матір‘ю. Замовкла й Маруся і пила чай мовчки, поглядаючи на матір. Вона скоса зиркала очима на матір. Він привітався з матір‘ю, а потім з дочкою.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Матір божа! Ех, ех, отак діти про матір пам’ятають! — Цілковита правда, ясновельможний, вона збиралася стати матір‘ю, і тому я позбавлений був утіхи й честі… і матір божа, діва Марія, поклала його на сіні, просто в ясла… Парубок хороший, я його по дочці твоїй признав, схожа на покійницю матір.

100 найвідоміших образів української міфології

У слов’янських казках розповідається про матір сонця як про “віщу прялю”, що нагадує про богиню неба ранніх землеробів. Мокош була богинею-матір’ю, її шанували як дарувальницю життя, першопричину життя і смерті. Чумацький Шлях — Божа дорога, нею ходить Матір Божа, сам Бог, і їздить св.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа

Та ще й повдавались в матір: усі чепурні, шанують одежу, усі глядять одежини, як ока в лобі. Всі сестри, дивлячись на матір, і собі поскривлялись. Попрощалася Ганя з своїм рідним селом, зеленим яром, ставом, розпрощувалася, плачучи, з матір‘ю, з сестрами. Незвичайна схожість дочки з матір‘ю дуже вразила Яся.