Результати пошуку слова: Мимо хліб

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Грудка пролетіла мимо вуха. … Коли з-за лісу гаркнуло, я мимоволі пригнувся. … Семен нарізав квашених огірків, налив тарілку меду, м’ясо і білий коровай хліба були на столі, сюди він висадив обплетений лозою бутель самогонки. … Я мимоволі оглянувся, чоловік став. … А батько пройшов мимо, навіть не глянувши на мене.

Михайло Старицький – ОСТАННІ ОРЛИ

Posted on by / 0 Comment

Залізняк мимохіть відсахнувся. … мимовільним рухом він подався вперед, здавалось, якесь щире, тепле слово ось-ось мало зірватися з його уст. … Ну, дочко, дякуй його превелебності за хліб, за сіль та за ласку і збирайся в дорогу. … у «хлібороби» пошився… … — Хліб скрізь уродив… … а коли — то й хліба.

Олесь Гончар – Твоя зоря

Posted on by / 0 Comment

Вловивши холодок насмішки, Софійка мимоволі випро-. … Розшматоване повітря свистить мимо нас. … А ви знаєте, колись у нас на Вкраїні за народним звичаєм господарі лишали в незамкненій хаті на столі хліба окраєць і кринку молока — для подорожнього… … На це мимоволі звернеш увагу. … пролетить мимо!

Іван КРИВУЦЬКИЙ – ДЕ СРІБНОЛЕНТИЙ СЯН ПЛИВЕ…

Posted on by / 0 Comment

Хлопці підходили до коней, годували хлібом, сіном, пестили, показували на рани від мотузків, придивлялись, як коні плачуть, – … Вранці роздали хліб. … Крайовий референт СБ “Дальнич” (Петро Федорів), щоб не попасти живим, вистрелив з пістолета в серце, але куля пройшла мимо.

Володимир Винниченко – Відродження Нації

Posted on by / 0 Comment

З другого боку, це значило перестати бути цілковитим, безконтрольним хазяїном багатої, родючої, сахарної, вугільної, хлібної теріторії. … Мимоволі любуєшся рослими, поставними, вільними в рухах матросами. … І мимоволі згадується тут один наказ Катерини ІІ, який став немов заповітом усіх руських урядів.

Ярослав ГАШЕК – ПРИГОДИ БРАВОГО ВОЯКА ШВЕЙКА

Posted on by / 0 Comment

Кілька годин тому шлунки в усіх були наповнені різними добрими й смачними речами, а тепер там хлюпав лише ріденький чайок із скибочкою хліба. … Нескінченні зборки від ніг і мало не до шиї, куди сягали штани, мимохіть збуджували подив прохожих. … кинув немовби мимохіть. … – спитав капрала ніби мимохідь однорічник.

Олесь Гончар – Берег Любові

Posted on by / 0 Comment

Як знати, чи не є це якраз ота мить, коли мимо тебе пролітає щось рідкісне, схоже на щастя? … Не кидати ж хліба та мерщій до порту, щоб глянути на Ягничеву лисину і на оці його вузлуваті руки… … Одного дня різав Ягнич хліб на столі, і раптом ніж зламався. … Загледівши Ягнича, спинились, замовкли і мимовіль підтягнулись обидва.

Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр

Posted on by / 0 Comment

…із копичками тясминового сіна, які треба було ще й захищати від піску, мимоволі доводилося дивуватися: чому ці непосидючі “чумаки” осіли як раз отут, на цих пісках, коли ще кількадесять років назад, трішки дальше – лежали облогами плодючі степи, нерушені плугом хлібороба.

Ольга Кобилянська – Земля

Posted on by / 0 Comment

Хто дбав би про те, щоб не задовжив її, щоб її в час засівано, щоб із неї в час хліб збирано, кукурудзку щоб у час висапувано, жато? … Хліба та булок куплю в Чернівцях. … Вона станула мимоволі і заслухалася. … Земля здавалася ще чорніша й голіша, і мимоволі прокинулася туга. … Мимоволі подалися за звуками. … Змінялася несвідомо, мимоволі.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Час од часу я повертаюся до грубки, в якій весело підстрибує полум’я, дивлюся на вогняні язики, і сльози мимохіть навертаються на очі. … Земля в ній належить довічно вам, хліборобам. … Той жадібно схопив хліб і почав жувати його розпухлими яснами. … Намалюй хліб, і хай його з’їдять голодні.