Skip to content 1/V Коли ж я не приiду, коли впаду я огнем з неба на ворога чи вибухну вище дерев, коли засну я, утомлений пахощами кровi i трупiв, нiхто не знатиме, де моя могила, коли вибухну я вище дерев серед гущi ворога, i розлечусь на шматочки, i кiсток моiх не збереться для могили, я стану, Саню, в твоему селi бронзовим пам’ятником. Могила мамина… …
Мов живих, уявляла Єлька тих лицарів запорозьких, бачила їхні дозори на степових могилах, зблиски шабель, коли вони б'ються в куряві, серед криків, гвалту, кінського іржання, зрошені потом та кров'ю, до знемоги рубаються, відбиваючи сестер-полонянок у якого-небудь смердючого хана… 