Результати пошуку слова: Море

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

1884 НЕ БЕЗ АЛЕ Гарна дівчино, ти, цвіте розвитий, Глянуть на тебе – значить полюбити, Глянуть в ті очі, як море без дна, Вчути той голос, дзвінкий, як струна, Вчути той тихий сміх, Сумом повитий, – … Поля, ліси, і гори, І море, й сушу обнімають. … Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив, тіснив.

МИРНИЙ Панас – Хіба ревуть воли, як ясла повні

Posted on by / 0 Comment

Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні… Поле – що безкрає море – скільки зглянеш – розіслало зелений килим, аж сміється в очах. … – Десь за морем. … – А хіба й за морем є земля?

ФРАНКО Iван Якович – Захар Беркут

Posted on by / 0 Comment

Мов море, порушене легким вітром, так меркотів той облиск над долиною, то живіше палахкотячи, то мов розпливаючись у темніючім просторі. … Вони станули саме на вершку гори, і перед ними, мов силою чарів, розкинулася широка стрийська долина, залита морем пожеж і огнищ.

НЕСТАЙКО Всеволод Зиновьевич – Тореадори з Васюкiвки

Posted on by / 0 Comment

Внизу – море людей. … Бiленькими паперовими клаптиками тихо, безгучно падали на пiдлогу синє море, бiлi кораблi, чайки i альбатроси… Сльози закипiли в мене на очах. … Все потрiбне викидало йому на берег море пiсля кораблекрушенiй. … – радiсно вигукнув я, наче той мореплавець, що побачив землю. 

Цікавинки про Україну

Posted on by / 0 Comment

Найбільшим морем, що омиває Україну, є Чорне море, яке має площу близько 420 тис. … У Чорне море впадають ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Південний Буг. … Азовське море серед усіх морів земної кулі найбільше врізається вглиб материка, а саме у Східноєвропейську рівнину.

ЄШКІЛЄВ Володимир – Пафос

Posted on by / 0 Comment

Тобі було ліньки відвезти її на море. … «Море Ясности». … До чого це «море» тут пришпандорене? … – Називається «Море Ясности»… Він раптом злішає. … А між ними виростали непролазні хащі колючих темно-зелених рослин, і повитиця плелась розкиданим моренним камінням.

АНДРІЯШИК Роман – Люди зі страху. В облозі

Posted on by / 0 Comment

Навколо хати висиплю рінню доріжки, зі сходу зроблю палісадник, щоб не бив вітер, на захід – ґаночок, у світлиці – море світла. … –  Я витребував папери за море. … то пишемось за море напропалу. … Ой повій, повій, вітре, через море Та з великого лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу.