Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Вона знає, що ніяких мертвяків нема й не може бути, а тим часом увесь час почуває на тілі хвильки морозу. … Я звик бути в отарі, звичка ця йде від дитинства людськости, як і мороз страху від мертвяків. … Чи ти це спиш там, на Базарній, з ніжно загостреним підборіддям, яке так зворушливо червоніє від морозу?