ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється
Чоловiк, що сорок лiт блукався по безлюдних пустинях та бурливих морях, нинi перший раз побачився близьким супокiйного пристанiвку. … А ще й, тi образи, такi глупi морди! … Можна сказати, що Германове багатство заїло її, пiдточило її моральну iстоту. … Всi мовчали, тiльки Матiй моргнув до велета пiд вiкном.