Ольга Кобилянська – Через кладку
Про мене кажуть товариші, що я ще цікавий мужчина… що не одна сімнадцятилітня… Ні. … Чи повірив би хто мені, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в своїм заводі[2], бажаю ще поезії від життя? … Ти, здається, також мужчина, хоч поки що маленький ще герой. … А щодо другої точки, що вона рада мужчинам, то ви ще більше помиляєтеся.