ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Були вони нерухомі, грав у них тоненький промінчик від місяця, а загалом побачила вона там широку й глуху темряву. … Завтра вона прийде сюди і стане за прилавок: цього місяця батько їм так нічого й не прислав. … така це мука нестерпна!” Він прокинувся й ледве не осліп від місяця, що дивився йому просто в обличчя.