Микола Олійник – Леся
Ні зір, ні місяця, ані тополь високих…» … Ніч була прекрасна, і відкриті голови чоловіків рисувалися виразно у магічному сяеві місяця, між тим як жінки з головами, позавиваними в білі рушники, нагадували сотки лілей, що струнко стріляли вгору. … Не минуло й місяця, як повернулася з Буковини, а вже застудилася.