Результати пошуку слова: На зло

на зло́ –

Ех, бідна бабця… Ну нічого, буде наступного разу розумніша, заведе замість дитини, припустимо, кота, на котів ми ще не полюємо… Чи Доктор Зло вже й на тварин визвірився? 9 Надворі на мене чекала ідеалістична картина «Доктор Зло і собаки». Підсвідомо я обрав його як найменше зло.

Дід одружився з нею від злості на дочку поміщика, яку він дуже любив, а потім розчарувався в ній, бо вона була дуже легковажна, легкодумна і зрадлива. І мама, від злості, тому, що він на неї не звертав уваги, вірніше, робив вигляд, що не звертає уваги, закохалася в нього, як говорять, до самозабуття.

Роберт Шеклі Злочинна цивілізація РОЗДІЛ ПЕРШИЙ До пам’яті повертався довго й болюче. Такі спогади тільки підживлять ваші злочинні нахили. А це доводить, що Зло однаково приступне і бідним, і багатим. –  Я ніколи не замислювався над злочинним світом Омеги. Він називався «Злочинна цивілізація».

Такі товстуни бувають інколи надто злопам‘ятні. Вона була жовчна, злостива та боягузлива, проте Клагг вважав її своєю правою рукою. Невже він знає злочинця і боїться, що той може розправитися з ним? Девітт знав надто добре: твердження, що нібито поліція рано чи пізно, але неодмінно знайде злочинця, –

Щось настільки незвичайне, зловісне було в цьому голосі, що оглянулася навіть Маруся. Такий самий пейзаж, як і скрізь, у цьому краї вічної мерзлоти: гранітні валуни, нагромаджені один на один, гостробокі шиферні плити, де-не-де жовтуваті гілки повзучої берези щільно обвивали каміння.

Невже ж за тебе не помстився Твій син плачущий на цім кодлі злому, На ворозі сьому, в завзятості страшному? До мармурів причалює барвистих… Іде переддвірком… її стрічає Новий баша у шатах позлотистих І на її питаннє об’являє, Що вже Абаз-баша десь інде пробував. Жителі Ніневії розкаюються у своїх злочинах, і Бог їх прощає.

вам не доводилось цього вчити, ваше превосходительство?» Хвацький рябий осавул в генеральських погонах почервонів від злості. Молодий комісар добився в штабі одежі й чобіт, і по них треба було послати з загону, розповів, як мерзнуть бійці, день і ніч стоячи на замерзлому степу.

Ці жорстокі марення приносили також якусь садистичну й зловісну насолоду. – несподівано спитала, поглянувши на мене злорадним зором. Ця жінка мала зловісне володіння наді мною. її обличчя не виражало, як завжди, напружености, злості чи невдоволення, а було якось дивно замислене.

Найтяжчий злочин – стрiляти на вовчiй охотi в щось iнше, крiм вовка. I ось через галявину, провалюючись у снiг i поклавши на спину свої величезнi розложистi роги, важко мчить "сохатий". А на тому на островi пiд розлогою, старою, дуплястою вербою курiнь побачите, –