Результати пошуку слова: Навис
Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
«Чом у світах верхніх і нижніх я ходжу поміж компромісами, як поміж навислим камінням… … Тільки тепер, очевидно, я зрозумів, як низько нависли над Степанюком чорні хмари; рукав хмаровий захоплював у своє жерло й мене. … Очевидно, все це було, але й були люди, які підставляли плечі під нависле небо і піднімали його…
Микола Хвильовий – Синi етюди
Над городом нависли велетнi пiвденно-захiдних хмар. … Батько дєдушчин чумакував у Крим по сiль, тому й у дєдушки широкi суворi брови нависли, чорнi – йому сiмдесят, а волосся на головi, як пух з трусика для касторового капелюшка – сивий-сивий. … Його широкi чумацькi брови похмуро нависли, його брови задумались.
АДАМОВ Григорий Борисович – Таємниця двох океанів
похмурі, злісні, під понуро навислими бровами. … Очі вже звикли до темряви і, приглядівшись, він побачив, що восьминог, нависаючи над ним двометровим горбом, тримає його, обплутавши трьома гнучкими руками, а рештою упирається в дно і плазує до виходу. … та сама скеля, що нависала на козирку над входом.