Михайло СТЕЛЬМАХ – Велика рідня Posted on by / 0 Comment А думи ставали ширшими, охоплюючи собою не вузький клаптик землі, а світи… Тепер кожної ночі прямував манівцями на схід зі своїм єдиним товаришем — наганом; вбирав у себе страждання людей і сам чорнів од ваги того лиха, що половинило людей, закипало пожежами, тужило важкими, мов камінь, сльозами… Одного дня зустрівся…
Улас Самчук – Волинь Posted on by / 0 Comment Вiн дивиться на кулак з наганом, корчиться, нiби бажає плигнути на свого грабiвника, але в останнiй хвилинi з силою вириває себе з такого стану, круто повертає i без єдиного слова йде в поле.
