Володимир Винниченко – Записки Кирпатого Мефістофеля
Я швидко наганяю шапочку й деякий момент іду позаду. … Мої довгі судові справи наганяють на мене нудьгу, я спішу скинути їх з себе, передаю иншим, калічу, програю. … Я наганяю її вже у сквері й тільки наміряюсь надати ходи, як помічаю, що до неї біжить юрба дітей. … Я наганяю їх і, йдучи позаду, намагаюся зазирнути пані в лице.