Результати пошуку слова: Погаснути

– Ви знаєте, там, вгорі, завжди протяг, бо чимало черепиць зірвало вітром, свічки можуть одразу ж погаснути… –

Завтра розквiтнуть вони пишно, щоб потiм погаснути назавжди… Кохана недосяжна, як недосяжне його щастя.

Між їх душами, яких взаємне прагнення було їй найвищою правдою, нав’язувався отакий дивний, таємний зв’язок, і дівчина почувала тепер, що справді створила незламне й вічне, відмовившись тимчасового, купивши ціною дійсних ласк, що мусили погаснути колись, цю витончену невмирущу ласку, що завжди над нею пробувала.

Все розгорається одне тужливе почування, як окрема сила і як спонука собі самому, неоднакова з денною волею, хоч близька; все ввижається, діє, мов тчеться в просторі, і не може погаснути.

Ось цей образ стоїть в очах Максима й ніяк не може погаснути.

Вогонь не може погаснути, не кинувши до неба високу жарву… Роджерс розхвилювався й сказав, що в такому стані він не може гостювати.

Мотря й Оришка сиділи на полу; перед ними на стільчику неясно блимав каганець – от-от збирався погаснути.

— Бережан слухав мене уважно, це, зрештою, була його теза: не дати погаснути ватрі; він лише не міг уявити, яким чином я, походжаючи навколо Святого Духа, збираюся пробуджувати збайдужілих.

Ярослав гнівно зиркнув на нього, дивуючись, чому не показує нічого, невелика горниця виповнилася тяжким пахом мокрого хутра, кінського поту, принесеного верхівцями з собою, товсті свічі в трирогому ставникові замиготіли, мовби мали от-от погаснути.