ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Знову вдарив шаленим накотом вітер, і Прокіп обернувся в той бік, де лишалися його мучителі: очі його стали надмірно розширені й потемнілі. … – І братам твоїм благочестивим кладеться зневага від твоєї надмірної вбогості. … Височезний і суворий, ішов надмірно випростуваний, і ноги в нього наче погано згиналися.