Іван Драч – Григорій Сковорода Posted on by / 0 Comment Знайшли його в сусідньому селі аж через місяць – там він наймитував і збирав 9 гроші на навчання. … Козацька старшина намагалася відкупитися од служби, посилала замість себе наймитів.
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Сніги Кіліманджаро Posted on by / 0 Comment Про недоумкуватого хлопчину-наймита, якого залишили тоді на ранчо й сказали не давати нікому ані віхтя сіна, і про старого негідника з Форкса, що лупцював хлопчину, коли той робив у нього,- він завернув на ранчо роздобути сіна.
ДМИТРО БАГАЛІЙ – Історія Слобідської України Posted on by / 0 Comment Цегелень з наймитами-робітниками було теж 4, а окрім того мали цегельні ще п’ять поміщиків: П. … Цікаво, що були й удови-козачки, які од себе виряжали на службу, мабуть, підпомошни-ків-наймитів.
Юрій Горліс-Горський – Холодний Яр Posted on by / 0 Comment Товариство закликало всіх селян до об'єднання в боротьбі з червоними катами України-московськими большевиками та їх українськими наймитами. … Народився в сім'ї наймитів.
Оксана Забужко – Казка про калинову сопілку Posted on by / 0 Comment …де притьмом треба було нової криниці по тім, як у старій одного дня показалася кров — кликали панотця, і святили, й чистили, а за тиждень у ній, посвяченій, утопився наймит, тож воду стали возити з річки за скілька верстов, —
ЛЕМ Станіслав – Кіберіада Posted on by / 0 Comment Гляньте-но на нього, взяв запряг до роботи собі цифрового наймита, а сам по борах розгулює, кіберканалія, а потім йому ще щось у результатах не подобається!
ДЮРРЕНМАТТ Фрідріх – Суддя та його кат Posted on by / 0 Comment У мельничихи тепер є наймит, А вона все живе й живе.
НАРИС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІІІ ст. Posted on by / 0 Comment Одночасно виділилася ще одна група допоміжного населення – підсусідки, люди козацького звання, які мешкали по чужих дворах, не маючи власної садиби і живучи від свого заробітку, тобто наймитуючи.
Дмитро Білий – ЗАЛОЖНА ДУША Posted on by / 0 Comment Молодики, які наймитували по зимівниках, заганяли овець до кошари, озиралися навсібіч і тривожно хрестилися. … Село наше колись велике було, а зараз вже людей мало залишилось… Хто наймитувати подався… Хто у чорноморські степи, а хто і далі, —
